ХУДОЖНИК І ПУСТОТА:
презентація стану сучасного білоруського мистецтва

15 листопада, вівторок, 16:00

у Фундації Центр Сучасного Мистецтва
(вул. Фрунзе 14-18, оф. 18)

Андрей Дурейко – художник, який закінчив Білоруську, а тоді – Дюссельдорфську академію мистецтв. Нині він мешкає в Німеччині й, зокрема, займається систематизацією матеріалів про творчість білоруських художників, які працюють за кордонами Білорусі.

З точки зору художника, який водночас присутній в білоруському контексті та поза ним, Андрей Дурейко презентує своє бачення характерних рис і особливостей актуальних процесів у сучасному білоруському мистецтві – не стилістичні приналежності, а тенденції та теми.

“На мій погляд, у Білорусі важливо оцінити визначеність порожнеч, пов’язаних із відсутністю цілої низки художників, які поїхали з країни наприкінці 1990-х, але й надалі присутні в ній на міфологічному рівні. Мені ця тема невидимої присутності наших “чужих” видається в певному сенсі традиційно білоруською і, водночас, європейською, починаючи від Шагала, Сутіна, Стремінського й до 2000-х років,” – каже Андрей Дурейко.

Сьогоднішня ситуація в білоруському сучасному мистецтві характерна тим, що впродовж останніх десятиліть значна частина молодих білоруських художників з низки соціальних і культурних причин поїхала з Білорусі та зараз працює і мешкає за кордоном. Більшість із цих художників виявились успішно інтегрованими в західноєвропейську систему сучасного мистецтва: їх більше знають і виставляють у західному, аніж в білоруському художньому контексті.

Понад 40 імен по обидва боки білоруського кордону і десяток тенденцій, а також роздуми щодо загального стану білоруської художньої культури представить Дурейко на презентації у Києві. І аналогії з українською ситуацію можуть виявитись несподіваними.

Андрей Дурейко народився 1971 року в Гродно, Беларусь. У роки перебудови вчився у Мінському художньому училищі. Наприкінці 1980 – на початку 1990-х активно займався акціонізмом і перформансом. У 1992 році під час організації антиакадемічної виставки “Уроки нехорошого мистецтва” його виключили з монументального відділення Білоруської академії мистецтв. Від 1994 року припиняє займатись живописом під гаслом “Ні експресіонізму!” й концентрує увагу на концептуальному мистецтві, створюючи об’єкти та інсталяції. Після оголошення “евакуації” на виставці “Todesschaft” виїздить за кордон. У 1998 році вступає до Дюссельдорфської академії мистецтв до Герхарда Мерца. Від 2005 року бере участь у колективному проекті “Ревізія” (разом із Максимом Вакульчиком, Жанною Грак, Андреем Логіновим, Максимом Тимінько). Епізодично виступає в ролі куратора й критика. Мешкає і працює в Дюссельдорфі.

Презентація та дискусія відбудуться російською мовою.

УВАГА! Зустріч відбудеться в новому офісі Фундації ЦСМ за адресою вул. Фрунзе 14-18, 2 під’їзд, 2 поверх, оф. 18 (мапа проїзду тут).

Кількість місць обмежена. Будь ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ за мейлом art@cca.kiev.ua або телефоном 044 501 94 61 у координатора проектів Людмили Скринникової.

У неділю, 3 липня, білоруські та українські громадські активісти пікетували посольство Білорусі. Вони підтримали «мовчазну акцію» протесту, яка в цей День незалежності проводиться по всій Білорусі. Мета акції – відставка президента РБ Лукашенка.

Понад 30 учасників пікету тримали транспаранти з написами «Іди!», «Верам! Можам! Пераможам!», «Бiлоруси, ми з вами!», «Лукашенко, звiльни затриманих!» та ін. Періодично пікетники плескали в долоні та відгукувалися на сигнали водіїв, які висловлювали підтримку пікетувальників сигналами.

«Мовчазні акції», організовані через соціальні мережі, проходять щосереди у всіх регіонах Білорусі та збирають в різних містах від декількох десятків до декількох тисяч учасників. Організатори закликають білорусів виходити на майдани своїх міст без транспарантів і не вигукувати жодних гасел, таким чином сподіваючись, що їх не будуть затримувати «за політику». Учасники акцій лише плещуть періодично в долоні. Люди висловлюють прагнення до реформ, протестують проти диктатури і економічної політики влади, яка привела до банкрутства населення. Як відзначають організатори, пропаговані ними методи боротьби ненасильницькі, а метою є відставка А. Лукашенка.

Перші акції були нечисленними, проте кількість учасників постійно збільшувалася і 29 червня тільки в Мінську на вулицю вийшли вже більше 5 тисяч чоловік. За підсумками двох останніх акцій у Мінську і ще 30 містах Білорусі було затримано більше 600 людей, незважаючи на те, що формальних причин «вантажити в автозаки» людей, які просто прогулюються, не було. При цьому більшість затримань проводили люди в цивільному без будь-яких розпізнавальних знаків. Щодо більш ніж 200 затриманих порушено справи про адміністративні правопорушення.

У п’ятницю, 13 травня, із 12:00 до 17:00 у Центрі візуальної культури НаУКМА відбуватиметься перформанс Сашка Ірванця “Чистосердешне зізнання”. Поет “відсидить” день у могилянському слідчому ізоляторі, тимчасово розташованому у Центрі візуальної культури. Підозрюваному будуть надані відповідні умови: міцні ґрати, настінні малюнки, злий наглядач та тюремна баланда. Поспостерігати за ув’язненим можна буде через заґратоване віконце.

О 17:00 розпочнеться публічний процес, під час якого поет обіцяв у всьому зізнатися. Процес також включатиме в себе дебати на тему  “Білорусь як машина часу для України: чи справді білоруська дійсність – наше близьке майбутнє?”.

Учасники дебатів:

Сашко Ірванець, поет, перекладач;

Богдан Кутєпов, журналіст, “Телекритика”;

Михайло Каменєв, громадський діяч, Фундація регіональних ініціатив;

Ілько Гладштейн, “Білоруський десант” (модератор).

П’ятниця, 13 – це також останній день роботи виставки «Особливий режим / Special Treatment».

Центр візуальної культури НаУКМА розташований за адресою: вул. Сковороди, 2 – Староакадемічний корпус НаУКМА, 1-й поверх.